адаптація
Поради для батьків, щоб полегшити адаптацію дитини:
-Іноді попри те що дитина встановила контакт із вихователем та однолітками, вільно орієнтується на території дитячого садка, вона все одно страждає через розлуку з батьками, плаче. За таких обставин важливо, щоб батьки були максимально турботливими та чуйними до неї. У жодному разі вони не мають поводитися як настирні наставники чи борці з дитячою вередливістю.
-Полегшити перебіг адаптації дитини дасть змогу поступовий її «перехід» із родини до дошкільного навчального закладу. Значну увагу під час цього періоду варто приділяти дитячому режиму дня:
-раніше вкладати спати (за правилами здорового сну)
бути біля дитини, поки вона засинає
частувати улюбленою їжею.
-Упродовж адаптаційного періоду батьки мають створити для дитини умови для спокійного відпочинку вдома. У цей час не бажано:
-ходити з дитиною в гості, адже здебільшого це пов’язано з пізнім поверненням додому;
-влаштовувати гамірні вечірки вдома.
Дитина в цей період і так переобтяжена враженнями, тож не варто перевантажувати її нервову систему.
Для полегшення адаптації необхідно створити таку обстановку, щоб у дитини виникло відчуття неперервного зв’язку між життям у дитячому садку і вдома.
Якщо дорослі хочуть дізнатися, як саме дитина проводить час у дошкільному закладі, їм варто ставити їй конкретні запитання:
- «Що ти намалювала сьогодні?»
- «Яку ти пісеньку співала?»
- «В яку гру ви гралися з Марією Олександрівною?».
Так дитина відчує батьківську зацікавленість її життям у дитячому садку. А батькам це дасть змогу визначити справи, заняття і розваги, які найбільше подобаються дитині у садку, й ініціювати їх проведення вдома.
Як знизити ризик захворювання дитини-новачка:
У період адаптації новачки часто хворіють. Це зумовлено функціональною незрілістю дитячого організму.
Емоційний шок різко знижує захисні сили дитячого організму. Однак такий хворобливий стан рідко спричинений безпосереднім інфікуванням або недоглядом з боку персоналу ДНЗ. Здебільшого хворіти починають саме ті новачки, які:
переживають сильний стрес з відвідуванням дитсадка,
не можуть звикнути до змін, пристосуватися до нових умов.
Захворювання новачка у період адаптації, навіть у разі інфікування, мають психосоматичну природу — це захисна реакція на психологічний дискомфорт. Нервова система дошкільника зазнає значних навантажень, тому його організм обирає інструменти «психосоматичного захисту»:
- підвищення температури;
- утруднене дихання;
- блювання;
- шлунково-кишкові розлади;
- висипання на шкірі.
Захворівши, дитина немов «повертається» у звичну домашню обстановку, не відвідує дитячий садок. Такий «відхід у хворобу» від стресогенної ситуації може тривати доти, доки дитина:
остаточно не пристосується до умов дитячого садка,
не відчує себе у безпечному і звичному для неї середовищі.
Запобігти такому «відходу» можна, знизивши інтенсивність її навантаження, тобто скоротивши час перебування дитини в дошкільному закладі.
Зміни в емоційному стані, крім різкого підвищення захворюваності, призводять також до:
- порушення сну;
- різкого зменшення ваги;
- погіршення фізичного здоров’я в цілому.
Характерною реакцією дитини в період адаптації є відчуття ознобу. Його можна пояснити віковими особливостями периферійного кровообігу в ситуації стресу.
Якщо у дитини мерзнуть ніжки та ручки, подбайте про теплі шкарпетки й кофтинку. Одягнувши їх на дитину, можна знизити імовірність застудних захворювань.
До того ж навіть у разі незначного почервоніння зіву або нежитю у дитини слід зробити невеличку перерву — 3-4 дні побути вдома.
Отже, в період адаптації новачка до умов дошкільного закладу його батьки, а також працівники дитячого садка мають:
- забезпечити психологічний та фізіологічний комфорт;
- намагатися зменшувати навантаження на тендітну дитячу нервову систему;
- максимально полегшити перехід маляти в новий соціальний простір.
ВИСЛОВИ ПРО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми.
Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все, люди. З них на першому місці — батьки і педагоги.
“Кожне слово вихователя повинно нести в собі добро, справедливість, красу – в цьому суть наших повчань. У цій справі немає дрібниць. Одне ваше слово може зруйнувати в дитини віру у вас як вихователя, збентежити дитячу душу”.
В.О.Сухомлинський
“Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на особистість, яка розвивається”.
В.О.Сухомлинський
“Справжній вихователь повинне бути попередником між школою, з одного боку, і життям і наукою – з другого”.
К.Д. Ушинський
“...Учитель – це той, хто виховує і викохує нашу зміну, це той, хто вкладає в маленькі голівки наших дітей найвищі ідеали людства, прищеплює їм любов до життя і до праці, прекрасне почуття колективу, честь і мужність, ясність у поглядах, безмежну жадобу до знань”.
М.Т. Рильський
“Від педагога залежить, чим стане серце дитини – ніжною квіткою чи засушеною корою. Заповітна мрія кожного мислячого педагога – щоб серце вихованця було чутливим до кожного слова вихователя, щоб дитяча душа відгукнулась, мов ніжна струна, на тонку музику його душі”.
В.О. Сухомлинський
“Учителі, яким діти зобов’язані вихованням, більш пошановані, ніж батьки, яким діти зобов’язані лише народженням: одні дарують нам лише життя, а другі – гідне життя”.
Аристотель
“Дитина не може чекати щастя. Вона нетерпляча. Вона хоче і повинна бути щасливою сьогодні, зараз. І який же я педагог, якщо кожна секунда спілкування зі мною не робить її щасливою, і радісною і, звичайно ж, розумною і досвідченою?”
Ш.О.Амонашвілі
“Хай педагог завжди поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними; тоді й діти поспішатимуть до школи і радітимуть кожній зустрічі зі своїм вихователем”.
Ш.О. Амонашвілі
“У школі має бути якнайбільше яскравих барвистих годин. І для того, щоб вихователь захопив дитину розповіддю (а діти дуже люблять розповідь), потрібно бути простим і щирим, самому відчувати й уникати пишних фраз”.
П.П. Блонський.
“Коли дитина бачить, що вчитель любить її, чуйно ставиться до її потреб та інтересів, готовий прийти до неї в будь-який час на допомогу, вона відповість йому любов’ю на його любов”.
В.П.Вахтєров.
“Якщо ти навчаєш, намагайся говорити коротко, щоб розум слухняний відразу ж зрозумів слова і зберігав їх у пам’яті правильно. Все, що зайве, зберігати розум наш не може”.
К.Горацій.
“Поганий учитель підносить істину, хороший учитель її знаходити”.
Ф.-В.-А.Дістервег.
“Учитель, вихователь має бути благочестивим, розумним, сумирно мудрим, лагідним, стриманим, не лиходієм, не злим, не заздрісником, не сміхотворцем, не лихословом, а в усьому показувати зразок для наслідування, і щоб учні були, як їхній учитель”.
“Коли вчителі будуть привітні та ласкаві, не будуть відштовхувати від себе дітей своїм суворим поводженням, а будуть приваблювати їх своєю прихильністю, манерами і словами... Коли вчителі будуть ставитися до учнів з любов’ю, тоді вони легко завоюють їх серце так, що дітям буде приємніше бути в школі, ніж вдома”.
Я.А. Коменський.
“Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба навчати лікаря його майстерності, як треба навчати музиканта”.
А.С.Макаренко.
“Виховання дітей потребує найсерйознішого тону, найпростішого і щирого. В цих трьох якостях полягає найвища правда вашого життя. Щонайменша брехливість, легковажність прирікають виховну роботу на невдачу”.
А.С.Макаренко.
“Виховувати - не значить говорити дітям хороші слова, наставляти і повчати їх, а передусім самому жити по-людськи. Хто хоче виконати свій обов’язок у вихованні дітей, той повинне розпочати виховання із самого себе”.
О.М.Острогорський.
Навіть
незначні зміни в житті дитини можуть спричинити порушення її емоційного стану,
сну, апетиту тощо. Годі й казати про таку важливу подію, як вступ до
дошкільного навчального закладу. Для організму дошкільника — це справжнє
випробування адаптаційних можливостей, що інколи призводить до розвитку
адаптаційного синдрому. Як йому запобігти?
У період адаптації дитини до умов дитячого садка відбувається злам звичного для неї стереотипу життя. Через розлуку з матір’ю та близькими дорослими вона відчуває тривогу, невпевненість, незахищеність тощо.
Дитина входить у доволі складну систему взаємин. Для неї незвично перебувати в колективі 15–20 однолітків. Це значне навантаження для її нервової системи.
Навіть підвищений рівень шуму в групі травмує психіку дитини. Ці та багато інших несприятливих впливів можуть спричинити розвиток у новачка адаптаційного синдрому, супроводжуваного:
-схудненням;
-пониженням кров’яного тиску;
-погіршенням апетиту та сну.
Новачок переживає стрес через:
-обернену до сім’ї демографічну ситуацію — один дорослий і багато дітей;
-доволі суворі дисциплінарні правила, за невиконання яких можуть насварити;
-спілкування одразу з багатьма дорослими, які є чужими;
-тривале перебування у великому колективі однолітків.
У період адаптації дитини до умов дитячого садка відбувається злам звичного для неї стереотипу життя. Через розлуку з матір’ю та близькими дорослими вона відчуває тривогу, невпевненість, незахищеність тощо.
Дитина входить у доволі складну систему взаємин. Для неї незвично перебувати в колективі 15–20 однолітків. Це значне навантаження для її нервової системи.
Навіть підвищений рівень шуму в групі травмує психіку дитини. Ці та багато інших несприятливих впливів можуть спричинити розвиток у новачка адаптаційного синдрому, супроводжуваного:
-схудненням;
-пониженням кров’яного тиску;
-погіршенням апетиту та сну.
Новачок переживає стрес через:
-обернену до сім’ї демографічну ситуацію — один дорослий і багато дітей;
-доволі суворі дисциплінарні правила, за невиконання яких можуть насварити;
-спілкування одразу з багатьма дорослими, які є чужими;
-тривале перебування у великому колективі однолітків.
Поради для батьків, щоб полегшити адаптацію дитини:
-Іноді попри те що дитина встановила контакт із вихователем та однолітками, вільно орієнтується на території дитячого садка, вона все одно страждає через розлуку з батьками, плаче. За таких обставин важливо, щоб батьки були максимально турботливими та чуйними до неї. У жодному разі вони не мають поводитися як настирні наставники чи борці з дитячою вередливістю.
-Полегшити перебіг адаптації дитини дасть змогу поступовий її «перехід» із родини до дошкільного навчального закладу. Значну увагу під час цього періоду варто приділяти дитячому режиму дня:
-раніше вкладати спати (за правилами здорового сну)
бути біля дитини, поки вона засинає
частувати улюбленою їжею.
-Упродовж адаптаційного періоду батьки мають створити для дитини умови для спокійного відпочинку вдома. У цей час не бажано:
-ходити з дитиною в гості, адже здебільшого це пов’язано з пізнім поверненням додому;
-влаштовувати гамірні вечірки вдома.
Дитина в цей період і так переобтяжена враженнями, тож не варто перевантажувати її нервову систему.
Для полегшення адаптації необхідно створити таку обстановку, щоб у дитини виникло відчуття неперервного зв’язку між життям у дитячому садку і вдома.
Якщо дорослі хочуть дізнатися, як саме дитина проводить час у дошкільному закладі, їм варто ставити їй конкретні запитання:
- «Що ти намалювала сьогодні?»
- «Яку ти пісеньку співала?»
- «В яку гру ви гралися з Марією Олександрівною?».
Так дитина відчує батьківську зацікавленість її життям у дитячому садку. А батькам це дасть змогу визначити справи, заняття і розваги, які найбільше подобаються дитині у садку, й ініціювати їх проведення вдома.
Як знизити ризик захворювання дитини-новачка:
У період адаптації новачки часто хворіють. Це зумовлено функціональною незрілістю дитячого організму.
Емоційний шок різко знижує захисні сили дитячого організму. Однак такий хворобливий стан рідко спричинений безпосереднім інфікуванням або недоглядом з боку персоналу ДНЗ. Здебільшого хворіти починають саме ті новачки, які:
переживають сильний стрес з відвідуванням дитсадка,
не можуть звикнути до змін, пристосуватися до нових умов.
Захворювання новачка у період адаптації, навіть у разі інфікування, мають психосоматичну природу — це захисна реакція на психологічний дискомфорт. Нервова система дошкільника зазнає значних навантажень, тому його організм обирає інструменти «психосоматичного захисту»:
- підвищення температури;
- утруднене дихання;
- блювання;
- шлунково-кишкові розлади;
- висипання на шкірі.
Захворівши, дитина немов «повертається» у звичну домашню обстановку, не відвідує дитячий садок. Такий «відхід у хворобу» від стресогенної ситуації може тривати доти, доки дитина:
остаточно не пристосується до умов дитячого садка,
не відчує себе у безпечному і звичному для неї середовищі.
Запобігти такому «відходу» можна, знизивши інтенсивність її навантаження, тобто скоротивши час перебування дитини в дошкільному закладі.
Зміни в емоційному стані, крім різкого підвищення захворюваності, призводять також до:
- порушення сну;
- різкого зменшення ваги;
- погіршення фізичного здоров’я в цілому.
Характерною реакцією дитини в період адаптації є відчуття ознобу. Його можна пояснити віковими особливостями периферійного кровообігу в ситуації стресу.
Якщо у дитини мерзнуть ніжки та ручки, подбайте про теплі шкарпетки й кофтинку. Одягнувши їх на дитину, можна знизити імовірність застудних захворювань.
До того ж навіть у разі незначного почервоніння зіву або нежитю у дитини слід зробити невеличку перерву — 3-4 дні побути вдома.
Отже, в період адаптації новачка до умов дошкільного закладу його батьки, а також працівники дитячого садка мають:
- забезпечити психологічний та фізіологічний комфорт;
- намагатися зменшувати навантаження на тендітну дитячу нервову систему;
- максимально полегшити перехід маляти в новий соціальний простір.
ВИСЛОВИ ПРО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Наші діти — це наша старість.
Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми.
Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все, люди. З них на першому місці — батьки і педагоги.
Вислови педагогів про виховання дітей Вислови Сухомлинського про виховання
Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе
Знання без виховання -меч в руках божевільного. В.Сухомлинський
Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх стосунках з вихованцями, той вже досягнув половини успіху. В.О. Сухомлинський
Головний сенс і мета сімейного життя — виховання дітей. Головна школа виховання дітей — це взаємини чоловіка і дружини, батька і матері. Сухомлинський В. А.
Немає настільки поганої людини, яку б гарне виховання не зробило кращим. Бєлінський В. Г.
З усіх творінь найпрекрасніше — прекрасно вихована особа. Епіктет Виховання польгає трьох речах: у даруванні, науці, вправах. Аристотель
Виховання дитини — це не мила забава, а завдання, що вимагає капіталовкладень — тяжких переживань, зусиль безсонних ночей і багато, багато думок. Януш Корчак
Висловлювання педагогів про роль вихователя у формуванні та розвитку особистості
“Кожне слово вихователя повинно нести в собі добро, справедливість, красу – в цьому суть наших повчань. У цій справі немає дрібниць. Одне ваше слово може зруйнувати в дитини віру у вас як вихователя, збентежити дитячу душу”.
В.О.Сухомлинський
“Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на особистість, яка розвивається”.
В.О.Сухомлинський
“Справжній вихователь повинне бути попередником між школою, з одного боку, і життям і наукою – з другого”.
К.Д. Ушинський
“...Учитель – це той, хто виховує і викохує нашу зміну, це той, хто вкладає в маленькі голівки наших дітей найвищі ідеали людства, прищеплює їм любов до життя і до праці, прекрасне почуття колективу, честь і мужність, ясність у поглядах, безмежну жадобу до знань”.
М.Т. Рильський
“Від педагога залежить, чим стане серце дитини – ніжною квіткою чи засушеною корою. Заповітна мрія кожного мислячого педагога – щоб серце вихованця було чутливим до кожного слова вихователя, щоб дитяча душа відгукнулась, мов ніжна струна, на тонку музику його душі”.
В.О. Сухомлинський
“Учителі, яким діти зобов’язані вихованням, більш пошановані, ніж батьки, яким діти зобов’язані лише народженням: одні дарують нам лише життя, а другі – гідне життя”.
Аристотель
“Дитина не може чекати щастя. Вона нетерпляча. Вона хоче і повинна бути щасливою сьогодні, зараз. І який же я педагог, якщо кожна секунда спілкування зі мною не робить її щасливою, і радісною і, звичайно ж, розумною і досвідченою?”
Ш.О.Амонашвілі
“Хай педагог завжди поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними; тоді й діти поспішатимуть до школи і радітимуть кожній зустрічі зі своїм вихователем”.
Ш.О. Амонашвілі
“У школі має бути якнайбільше яскравих барвистих годин. І для того, щоб вихователь захопив дитину розповіддю (а діти дуже люблять розповідь), потрібно бути простим і щирим, самому відчувати й уникати пишних фраз”.
П.П. Блонський.
“Коли дитина бачить, що вчитель любить її, чуйно ставиться до її потреб та інтересів, готовий прийти до неї в будь-який час на допомогу, вона відповість йому любов’ю на його любов”.
В.П.Вахтєров.
“Якщо ти навчаєш, намагайся говорити коротко, щоб розум слухняний відразу ж зрозумів слова і зберігав їх у пам’яті правильно. Все, що зайве, зберігати розум наш не може”.
К.Горацій.
“Поганий учитель підносить істину, хороший учитель її знаходити”.
Ф.-В.-А.Дістервег.
“Учитель, вихователь має бути благочестивим, розумним, сумирно мудрим, лагідним, стриманим, не лиходієм, не злим, не заздрісником, не сміхотворцем, не лихословом, а в усьому показувати зразок для наслідування, і щоб учні були, як їхній учитель”.
“Коли вчителі будуть привітні та ласкаві, не будуть відштовхувати від себе дітей своїм суворим поводженням, а будуть приваблювати їх своєю прихильністю, манерами і словами... Коли вчителі будуть ставитися до учнів з любов’ю, тоді вони легко завоюють їх серце так, що дітям буде приємніше бути в школі, ніж вдома”.
Я.А. Коменський.
“Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба навчати лікаря його майстерності, як треба навчати музиканта”.
А.С.Макаренко.
“Виховання дітей потребує найсерйознішого тону, найпростішого і щирого. В цих трьох якостях полягає найвища правда вашого життя. Щонайменша брехливість, легковажність прирікають виховну роботу на невдачу”.
А.С.Макаренко.
“Виховувати - не значить говорити дітям хороші слова, наставляти і повчати їх, а передусім самому жити по-людськи. Хто хоче виконати свій обов’язок у вихованні дітей, той повинне розпочати виховання із самого себе”.
О.М.Острогорський.
Комментариев нет:
Отправить комментарий